острах —
о́страх іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
острах —
-у, ч. 1》 Тривожне почуття небезпеки, стан тривоги перед можливою небезпекою; страх. Наводити острах. 2》 Тривожне хвилювання; неспокій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
острах —
О́СТРАХ, у, ч. 1. Тривожне почуття небезпеки, стан тривоги перед можливою небезпекою; страх. В селі порідшало німців .. Тільки загін один для остраху людського лишили біля старости (Іван Ле); Дівчата врозтіч кидаються від коня...
Словник української мови у 20 томах
острах —
о́страх бере́ (обійма́є, охо́плює і т. ін.) / узя́в (обійня́в, охопи́в і т. ін.) кого. Стає неспокійно, страшно і т. ін. комусь. — Поки Сомко був Сомком, я ставав на його (на нього) сміливо, а тепер мене якийсь острах бере… (П.
Фразеологічний словник української мови
острах —
О́страх, -ху, -хові, в -сі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
острах —
О́СТРАХ, у, ч. 1. Тривожне почуття небезпеки, стан тривоги перед можливою небезпекою; страх. В селі порідшало німців.. Тільки загін один для остраху людського лишили біля старости (Ле, Мої листи, 1945, 49); Дівчата врозтіч кидаються від коня...
Словник української мови в 11 томах
острах —
Острах, -ху м. Боязнь, страхъ, ужасъ. Острах 2 молодих трясе. Мкр. Г. 53. Усю ніченьку ні на волос не заснули, — такий острах 2 узяв. ЗОЮР. II. 287. Св. Л. 117.
Словник української мови Грінченка