отвір

Діра, відтулина, щілина; (тунелю) гирло; (як капіляр) пора; (замковий) шпарина; (у стіні) проріз, ПРОБІЙ, (для зброї) амбразура; (вулькана) кратер.

Значення в інших словниках

1. отвір — о́твір іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. отвір — Вилазка, вилазок, вилом, відтулина, вушко (в голки), дзюра, дзюрка, діра, дірка, діромаха, дірочка, душник, зашкалубина, лаз, лазівка, лазка, пробоїна, прогайвина, прогаймина, прогалина, продух, продухвина, продуховина, пройма, пролаз, пролазка...  Словник синонімів Вусика
3. отвір — [отв'ір] -вору, м. (на) -вор'і, мн. -ворие, -вор'іў  Орфоепічний словник української мови
4. отвір — -вору, ч. 1》 Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина. || Місце, яким закінчується або починається яка-небудь порожнина, заглибина. || Місце входу або виходу куди- або звідки-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. отвір — О́ТВІР, вору, ч. 1. Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина. Митруньо дубонів маленькими ніжками прямо до отвору в плоті (Л. Мартович); Людська рука пробігає швидко по рамі вікна, шукаючи отвору (С.  Словник української мови у 20 томах
6. отвір — НА́ВСТІЖ (з дієсл. відчинити, відкрити тощо — на всю ширину), НА́СТІЖ розм., НАРО́ЗТІЖ розм., О́ТВОРОМ розм. Ворота до Бондарихи у двір одчинені, двері в хату — теж навстіж (С. Васильченко); — Просимо, просимо, пане добродію! — каже Гвинтовка.  Словник синонімів української мови
7. отвір — О́твір, о́твору; -вори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. отвір — О́ТВІР, вору, ч. 1. Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина. Митруньо дубонів маленькими ніжками прямо до отвору в плоті (Март., Тв., 1954, 148); В літаку стало так поночі, що тільки отвір над головами..  Словник української мови в 11 томах