отвір —
-вору, ч. 1》 Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина. || Місце, яким закінчується або починається яка-небудь порожнина, заглибина. || Місце входу або виходу куди- або звідки-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
отвір —
О́ТВІР, вору, ч. 1. Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина. Митруньо дубонів маленькими ніжками прямо до отвору в плоті (Л. Мартович); Людська рука пробігає швидко по рамі вікна, шукаючи отвору (С.
Словник української мови у 20 томах
отвір —
НА́ВСТІЖ (з дієсл. відчинити, відкрити тощо — на всю ширину), НА́СТІЖ розм., НАРО́ЗТІЖ розм., О́ТВОРОМ розм. Ворота до Бондарихи у двір одчинені, двері в хату — теж навстіж (С. Васильченко); — Просимо, просимо, пане добродію! — каже Гвинтовка.
Словник синонімів української мови
отвір —
О́ТВІР, вору, ч. 1. Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина. Митруньо дубонів маленькими ніжками прямо до отвору в плоті (Март., Тв., 1954, 148); В літаку стало так поночі, що тільки отвір над головами..
Словник української мови в 11 томах