оточений —
ото́чений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
оточений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оточити. || оточено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. оточені, -них, мн. Ті, кого оточено.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оточений —
ОТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оточи́ти. Ксьондз ішов царинкою, оточений гуцулами (Г. Хоткевич); Од сих печер полого розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою заростю чагарника (О. Стороженко); У лісовій ущелині..
Словник української мови у 20 томах
оточений —
Ото́чений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
оточений —
ОТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оточи́ти. На Каховському боці біля самого мосту, оточені командирами, стоять Ворошилов і Будьонний (Гончар, II, 1959, 382); Од сих печер полою розляглась чимала поляна...
Словник української мови в 11 томах