оточений
ОТО́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до оточи́ти.
Ксьондз ішов царинкою, оточений гуцулами (Г. Хоткевич);
Од сих печер полого розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою заростю чагарника (О. Стороженко);
У лісовій ущелині.., оточеній з усіх боків невисокими горами, вони спорудили дерев'яну церкву (із журн.);
Пригородок був оточений з трьох сторін мурами (з наук.-попул. літ.);
Міста-застави були оточені ровом і обнесені двома дерев'яними стінами (з наук.-попул. літ.);
– Кожне містечко, яке ми будемо брати, готове перетворитися на оточену фортецю, .. кожне горище – в кулеметне гніздо (О. Довженко);
– Може статися таке.., що ми будемо оточені, ну, потрапимо в оточення, – поправився він (Григорій Тютюнник);
// у знач. ім. ото́чені, них, мн. Ті, кого оточено.
Встановлено зв'язок з оточеними, з відрізаною .. групою однополчан! (О. Гончар);
// ото́чено, безос. пред.
Ото тільки вкинуто його [Зінька] в цю півтемну кам'яну яму, .. а вже його звідусіль оточено. Роздивлялися.., розпитувалися [в'язні].., за що потрапив сюди (Б. Грінченко);
[Гайдай:] Не поспішайте, мічмане, будинок оточено з усіх боків (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)