оточений
ОТО́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до оточи́ти.
Ксьондз ішов царинкою, оточений гуцулами (Г. Хоткевич);
Од сих печер полого розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою заростю чагарника (О. Стороженко);
У лісовій ущелині.., оточеній з усіх боків невисокими горами, вони спорудили дерев'яну церкву (із журн.);
Пригородок був оточений з трьох сторін мурами (з наук.-попул. літ.);
Міста-застави були оточені ровом і обнесені двома дерев'яними стінами (з наук.-попул. літ.);
– Кожне містечко, яке ми будемо брати, готове перетворитися на оточену фортецю, .. кожне горище – в кулеметне гніздо (О. Довженко);
– Може статися таке.., що ми будемо оточені, ну, потрапимо в оточення, – поправився він (Григорій Тютюнник);
// у знач. ім. ото́чені, них, мн. Ті, кого оточено.
Встановлено зв'язок з оточеними, з відрізаною .. групою однополчан! (О. Гончар);
// ото́чено, безос. пред.
Ото тільки вкинуто його [Зінька] в цю півтемну кам'яну яму, .. а вже його звідусіль оточено. Роздивлялися.., розпитувалися [в'язні].., за що потрапив сюди (Б. Грінченко);
[Гайдай:] Не поспішайте, мічмане, будинок оточено з усіх боків (О. Корнійчук).
Значення в інших словниках
- оточений — ото́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- оточений — [оточеинией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- оточений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оточити. || оточено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. оточені, -них, мн. Ті, кого оточено. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оточений — Ото́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оточений — ОТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оточи́ти. На Каховському боці біля самого мосту, оточені командирами, стоять Ворошилов і Будьонний (Гончар, II, 1959, 382); Од сих печер полою розляглась чимала поляна... Словник української мови в 11 томах