оточенець
ОТОЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм.
Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ.
Багато хто з оточенців і місцевих людей встиг-таки сховатися й утекти (В. Козаченко);
– В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців – і росіян, і білорусів, і узбеків, і грузинів!.. (О. Гончар);
Два дні на очах у німців оточенці гатили переправу через болото (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оточенець — оточе́нець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- оточенець — -нця, ч., розм. Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оточенець — ОТОЧЕ́НЕЦЬ (той, хто перебував або перебуває в оточенні ворожих військ), ОКРУЖЕ́НЕЦЬ розм. рідше; ОБЛОЖЕ́НЕЦЬ (у місті, фортеці). В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців (О. Словник синонімів української мови
- оточенець — ОТОЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ. Багато хто з оточенців і місцевих людей встиг-таки сховатися й утекти (Коз. Словник української мови в 11 томах