1. Великий тлумачний словник сучасної мови

оточенець

оточе́нець

-нця, ч., розм.

Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оточенець — оточе́нець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. оточенець — ОТОЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ. Багато хто з оточенців і місцевих людей встиг-таки сховатися й утекти (В. Словник української мови у 20 томах
  3. оточенець — ОТОЧЕ́НЕЦЬ (той, хто перебував або перебуває в оточенні ворожих військ), ОКРУЖЕ́НЕЦЬ розм. рідше; ОБЛОЖЕ́НЕЦЬ (у місті, фортеці). В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців (О. Словник синонімів української мови
  4. оточенець — ОТОЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ. Багато хто з оточенців і місцевих людей встиг-таки сховатися й утекти (Коз. Словник української мови в 11 томах