оточений
ото́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до оточити.
|| оточено, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. оточені, -них, мн. Ті, кого оточено.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оточений — ото́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- оточений — [оточеинией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- оточений — ОТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оточи́ти. Ксьондз ішов царинкою, оточений гуцулами (Г. Хоткевич); Од сих печер полого розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою заростю чагарника (О. Стороженко); У лісовій ущелині.. Словник української мови у 20 томах
- оточений — Ото́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оточений — ОТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оточи́ти. На Каховському боці біля самого мосту, оточені командирами, стоять Ворошилов і Будьонний (Гончар, II, 1959, 382); Од сих печер полою розляглась чимала поляна... Словник української мови в 11 томах