оточення
ото́чення
-я, с.
1》 Дія за знач. оточити 1-3).
2》 Те, що оточує кого-небудь; середовище, довкілля.
|| Люди, які оточують кого-небудь.
В оточенні кого — разом із ким-небудь, у супроводі когось.
3》 Сукупність предметів, які оточують кого-, що-небудь.
4》 Становище, за якого хто-небудь перебуває в кільці військ противника.
|| Війська противника, які охоплюють кільцем кого-небудь.
|| Умови життя, існування кого-, чого-небудь у чужому середовищі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оточення — ото́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- оточення — (на війні) п. зашморг, казан, обценьки, мішок; (людське) коло, середовище, довкілля; (довкружжя) АНТУРАЖ. Словник синонімів Караванського
- оточення — хохл. (окруженіє) довкілля , середовище Словник чужослів Павло Штепа
- оточення — ОТО́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. оточи́ти 1–4. План передбачав оточення й знищення армії Врангеля в Таврії, не допускаючи її відходу в Крим (Ю. Яновський); Танкісти показали себе майстрами оточення ворожих військ (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- оточення — ОТО́ЧЕННЯ (становище, при якому хто-небудь або військовий підрозділ, армія, територія, місто і т. ін. перебуває в кільці військ ворога); ОБЛО́ГА, БЛОКА́ДА (про місто, територію); КІЛЬЦЕ́, ОБХВА́Т рідше, КЛІ́ЩІ розм., КАЗА́Н розм. Словник синонімів української мови
- оточення — Ото́чення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оточення — ОТО́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. оточи́ти 1-3. План передбачав оточення й знищення армії Врангеля в Таврії, не допускаючи її відходу в Крим (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах