оточенець
ОТОЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ.
Багато хто з оточенців і місцевих людей встиг-таки сховатися й утекти (Коз., Гарячі руки, 1960, 22);
— В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців — і росіян, і білорусів, і узбеків, і грузинів!.. (Гончар, IV, 1960, 76);
Два дні на очах у німців оточенці гатили переправу через болото (Перв., Дикий мед, 1963, 358).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оточенець — оточе́нець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- оточенець — -нця, ч., розм. Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оточенець — ОТОЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ. Багато хто з оточенців і місцевих людей встиг-таки сховатися й утекти (В. Словник української мови у 20 томах
- оточенець — ОТОЧЕ́НЕЦЬ (той, хто перебував або перебуває в оточенні ворожих військ), ОКРУЖЕ́НЕЦЬ розм. рідше; ОБЛОЖЕ́НЕЦЬ (у місті, фортеці). В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців (О. Словник синонімів української мови