отуманіти —
отумані́ти дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
отуманіти —
-ію, -ієш, док., розм. Утратити здатність мислити, сприймати реальну дійсність; очманіти, одуріти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
отуманіти —
ОТУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність мислити, сприймати реальну дійсність; очманіти, одуріти. Сей день я наче отуманів, наче неживий і сам... (Марко Вовчок); [Мар'яна:] Сербине, слухай сюди: я люблю тебе без краю, без розуму! ..
Словник української мови у 20 томах
отуманіти —
ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм.
Словник синонімів української мови
отуманіти —
ОТУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність мислити, сприймати реальну дійсність; очманіти, одуріти. Сей день я наче отуманів, наче неживий і сам… (Вовчок, VI, 1956, 225); [Мар’яна:] Сербине, слухай сюди: я люблю тебе без краю, без розуму!..
Словник української мови в 11 томах
отуманіти —
Отумані́ти, -ні́ю, -єш гл. Одурѣть, стать въ тупикъ. Отуманіє дівка зовсім. О. 1862. І. 74.
Словник української мови Грінченка