павутиння —
павути́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
павутиння —
-я, с. 1》 Збірн. до павутина 1). 2》 Те саме, що павутина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
павутиння —
ПАВУТИ́ННЯ, я, с. 1. Збірн. до павути́на 1. В сінях стояла бочка з водою, бляшана коновка й березовий віник із довгим держаком: десь, мабуть, зо стелі змітали павутиння (Л.
Словник української мови у 20 томах
павутиння —
плести́ (снува́ти, спліта́ти і т. ін.) павути́ння (павути́ну). Підступними, хитрими діями примушувати підкорятися своєму впливові. Неофіційні дипломати плетуть тонке павутиння закулісних змов (Н.
Фразеологічний словник української мови
павутиння —
ПАВУТИ́НА (сітка, сплетена павуком), ПАВУТИ́ННЯ, ТЕНЕ́ТА, ПА́ВОТЬ рідше; БА́БИНЕ ЛІ́ТО (волокна, що літають у теплі осінні дні). Береза в золоті, а дуб ще зеленіє, І павутина вдаль пливе й пливе тонка (М.
Словник синонімів української мови
павутиння —
ПАВУТИ́ННЯ, я, с. 1. Збірн. до павути́на 1. В сінях стояла бочка з водою, бляшана коновка й березовий віник із довгим держаком: десь, мабуть, зо стелі змітали павутиння (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах
павутиння —
Павутиння, -ня с. соб. = паутина. На бабине літо павутиння літа.
Словник української мови Грінченка