парасоль —
парасо́ль іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
парасоль —
Парасо́ль ч р Парасоля. Парасолі від дощу, з чистого анґлійского шовку, як також палиці для проходу (Б., 1899, 35, 4, рекл.) // пол. parasol, ч.р. -парасоля, ж.р., parasolka — парасолька.
Українська літературна мова на Буковині
парасоль —
-я, ч. Те саме, що парасолька.
Великий тлумачний словник сучасної мови
парасоль —
ПАРАСО́ЛЬ, я, ч., рідко. 1. Те саме, що парасо́лька. Прохожі [перехожі] під парасолями йшли спішно кожний у свій бік (І. Франко); Даша, видно, нетерпеливилась, сердито постукуючи парасолем по тротуару (В. Винниченко).
Словник української мови у 20 томах
парасоль —
пара́соль = парасоля (м, ср, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
парасоль —
ПАРАСО́ЛЬКА, ПАРАСО́ЛЬ, ПАРАСО́ЛЯ, ЗО́НТИК розм., ЗОНТ розм. Коли хочеш, файний любку, аби-м була біла, Купи мені парасольку, аби-м не згоріла (коломийка); Під'їздить панна під парасолем (С.
Словник синонімів української мови
парасоль —
Парасо́ль, -ля, -леві; -со́лі, -со́лів (фр. le parasol)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
парасоль —
ПАРАСО́ЛЬ, я, ч. Те саме, що парасо́лька. Прохожі під парасолями йшли спішно кожний у свій бік (Фр., VI, 1951, 169); Люди відкривали парасолі, накривались.. плащами (Дмитр., Розлука, 1957, 204).
Словник української мови в 11 томах
парасоль —
Парасо́ль, -ля м. Зонтикъ. Желех.
Словник української мови Грінченка