писар —
пи́сар іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
писар —
-я, ч. 1》 заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. 2》 Працівник штабної армійської канцелярії. 3》 іст. Службова особа, що відала діловодством Коша Запорізької Січі; обирався на козацькій раді.
Великий тлумачний словник сучасної мови
писар —
ПИ́САР, я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. Тільки з XIII-го віку появляються в Новгороді писарі, що пишуть уже великим чітким уставом (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
писар —
Писар пише, писар маже, так запише, як хто скаже. Робить, як велять. Писар провинився, а шевця повісили. Покарали невинного.
Приповідки або українсько-народня філософія
писар —
ПИ́САР іст. (людина, яка професійно займалася переписуванням паперів, складанням прохань тощо), ПИСЕ́ЦЬ, ПИСА́КА заст.; ПЕРЕПИ́СУВАЧ (той, хто займався переписуванням чогось). — Пішов в писарі в громаду.. Пишу собі, з людьми братаюсь (Т.
Словник синонімів української мови
писар —
ПИ́САР, я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. Довго я до тебе, Грицю, не писала, Бо не мала часу й писаря не мала (Щог., Поезії, 1958, 227). 2. Працівник штабної армійської канцелярії.
Словник української мови в 11 томах