писар
ПИ́САР іст. (людина, яка професійно займалася переписуванням паперів, складанням прохань тощо), ПИСЕ́ЦЬ, ПИСА́КА заст.; ПЕРЕПИ́СУВАЧ (той, хто займався переписуванням чогось). — Пішов в писарі в громаду.. Пишу собі, з людьми братаюсь (Т. Шевченко); До лодій прийшли цареві мужі.. з тлумачами й писцями (С. Скляренко); Нашукала я собі знов писаку, начеркав він мені прошення (А. Кримський); Я приніс із собою до гуртожитку книжки, друковані для сліпих, і рукопис твору, який я диктував кільком добровільним переписувачам (Ю. Яновський).
ПИ́САР (працівник канцелярії), ПИСЕ́ЦЬ, КАНЦЕЛЯРИ́СТ заст. У канцелярії за столами сиділи й шкрябали перами писарі (А. Головко); Без друзів, без прагнень, без мрій ідуть поодинці й мовчать Писці вкритих злочином фірм, контор безпощадних служаки (М. Бажан); Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (І. Франко).
Словник синонімів української мови