Словник синонімів Караванського

плече

р. рамено, г. рам'я; (в терезах) важіль, (семафора) рука; мн. ПЛЕЧІ, дит. ґорґоші; плічко, мн. плечиці.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. плече — плече́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири плеча́  Орфографічний словник української мови
  2. плече — [плеиче] -ча, мн. плеч'і, плеичей/пл'іч, д. -ечам/-еичам, ор. -еичима, м. (на) -ечах/-еичах  Орфоепічний словник української мови
  3. плече — -а, с. 1》 Частина тулуба від шиї до руки. || Частина одягу, що прикриває тулуб від шиї до руки. З чужого плеча — не відповідний за розміром, уже ношений ким-небудь іншим (про одяг). На плече! — команда підняти гвинтівку і покласти її на плече.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плече — Плече́, -ча́, -чу́, -че́м; пле́чі, плече́й і пліч, пле́чам, плечи́ма, на пле́чах  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. плече — ПЛЕЧЕ́, а́, с. 1. Частина тулуба від шиї до руки. Як добре плече, так і тупиця січе (Номис); Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в'язку нарубать, Та як її на плечі взять: Осика – не полова! (Л.  Словник української мови у 20 томах
  6. плече — пле́че 1. плече (м, ср, ст)|| = рамено ◊ вигароувати плечі сильно побити (ст)||вигаратати 2. (перев. мн. пле́чі) протекція, заступництво (ср, ст): Казали, що він був попередньо урядовцем у Відні та мав там “плечі” в міністерстві освіти (Богачевський)|| = протеґа  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. плече — (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка.  Фразеологічний словник української мови
  8. плече — ПЛЕ́ЧІ (частина тулуба від шиї до рук), РАМЕ́НА заст. поет., РА́М'Я діал., КОРКО́ШІ діал., ҐОРҐО́ШІ діал. Жінка нащось розв'язала косинку, спустила її на плечі і, струснувши чорним волоссям, рушила з місця (М.  Словник синонімів української мови
  9. плече — ПЛЕЧЕ́, а́, с. 1. Частина тулуба від шиї до руки. Як добре плече, так і тупиця січе (Номис, 1864, № 7362); Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать, Та як її на плечі взять: Осика — не полова! (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
  10. плече — Плече́, -ча́ м. 1) Плечо. 2) Въ столбѣ, заканчивающемся типомъ, — часть его по сторонамъ шипа. Уман. и Гайсин. у. 3) Часть топора, также сапіни. см. сокира, сапіна. Шух. І. 175, 176. 4) Часть маґлівниці. Шух. І. 154.  Словник української мови Грінченка