пожилець —
-льця, ч. 1》 Те саме, що жилець 1); мешканець. || Той, хто наймає у кого-небудь квартиру; квартирант. 2》 розм. Те саме, що житель.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пожилець —
хохл. (пожілец) житець, мешканець житець, мешканець, комірник, див. рентівник
Словник чужослів Павло Штепа
пожилець —
ПОЖИЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Те саме, що жиле́ць 1; мешканець. З кожного подвір'я виглядали цілими сім'ями пожильці (О. Гончар); Знайоме парадне, сходи, двері з довгим списком пожильців, де проти кожного прізвища цифра – скільки йому дзвонити (Л. Дмитерко).
Словник української мови у 20 томах
пожилець —
ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А.
Словник синонімів української мови
пожилець —
ПОЖИЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Те саме, що жиле́ць 1; мешканець. З кожного подвір’я виглядали цілими сім’ями пожильці (Гончар, III, 1959, 91); Знайоме парадне, сходи, двері з довгим списком пожильців...
Словник української мови в 11 томах
пожилець —
Пожилець, -льця́ м. Жилець, постоялець. Мнж. 189. Оттакий пожилець наш! шість місяців прожив та й копійки не дав. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка