Позивальник, позивач; (вічний) позивайло, позивака, сов. сутяга.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
позовник —
позо́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
позовник —
позовника, ч. Те саме, що позивач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
позовник —
ПОЗО́ВНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч. В яких траплялося йому бувати лапах І від позовників чого він не терпів! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Словник української мови у 20 томах
позовник —
ПОЗО́ВНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч. В яких траплялося йому бувати лапах І від позовників чого він не терпів! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 200).
Словник української мови в 11 томах