Генерація, ур. коліно; (наступні) нащадки; Р. плем'я, рід, родина.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
покоління —
поколі́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
покоління —
покоління (генерація) 1. Сукупність людей, що належать до певних вікових інтервалів. 2. Сукупність близьких за віком індивідів, соціальна та ідейно-політична орієнтація яких формується під впливом певного історичного періоду часу...
Словник із соціальної роботи
покоління —
[покоул’ін':а] -н':а, р. мн. -л'ін'
Орфоепічний словник української мови
покоління —
-я, с. 1》 Сукупність родичів однакового ступеня спорідненості щодо спільного предка. || Потомство тварин або рослин. 2》 заст. Плем'я, рід або родина. 3》 Люди близького віку, що живуть в один період часу. || кого, яке.
Великий тлумачний словник сучасної мови
покоління —
ПОКОЛІ́ННЯ, я, с. 1. Сукупність родичів однакового ступеня спорідненості щодо спільного предка. У великій родині Річинських жінки всіх поколінь жили виключно за спинами своїх чоловіків (Ірина Вільде); На дворищі, де жив Ант...
Словник української мови у 20 томах
покоління —
ПОКОЛІ́ННЯ (люди близького віку, іноді родичі однакового ступеня спорідненості, що живуть в один час, часто пов'язані спільною діяльністю, інтересами тощо), ПОРІ́ДДЯ, ГЕНЕРА́ЦІЯ спец.; КОЛІ́НО (в родоводі).
Словник синонімів української мови
покоління —
Поколі́ння, -ння, -нню, в -нні; -лі́ння, -лі́нь і -лі́ннів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
покоління —
ПОКОЛІ́ННЯ, я, с. 1. Сукупність родичів однакового ступеня спорідненості щодо спільного предка. У великій родині Річинських жінки всіх поколінь жили виключно за спинами своїх чоловіків (Вільде, Сестри..
Словник української мови в 11 томах
покоління —
Поколі́ння, -ня с. Поколѣніе. К. МХ. 44. Левиц. Пов. 324.
Словник української мови Грінченка