полегкість

Полегша, просвіток, полегшення, жм. попуст, ослаба, г. облегша; (від кого) послаблення, поблажка, ПОПУСТ.

Значення в інших словниках

1. полегкість — [полегк'іс'т'] -кос'т'і, ор. -к'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
2. полегкість — -кості, ж. 1》 Зменшення труднощів, послаблення зусиль при виконанні, здійсненні чогось важкого. 2》 Терпеливе, невимогливе ставлення до кого-, чого-небудь; поблажливість. || Не дуже суворе ставлення до чиєї-небудь провини, винуватості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полегкість — поле́гкість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. полегкість — ПОЛЕ́ГКІСТЬ, кості, ж. 1. Зменшення труднощів, послаблення зусиль при виконанні, здійсненні чогось важкого. – Дві старші [дочки] заробляють собі гроші на одежу, а це вже велика полегкість для батька (І.  Словник української мови у 20 томах
5. полегкість — ПОЛЕ́ГШЕННЯ (стан, відчуття заспокоєності, звільнення від тривоги, болю й т. ін.), ПОЛЕ́ГКІСТЬ, ОБЛЕ́ГШЕННЯ рідше, ПО́ПУСТ розм., ПОЛЕ́ГША діал., ПІ́ЛЬГА діал.  Словник синонімів української мови
6. полегкість — Поле́гкість, -кости, -кості, -кістю; -кості, -стей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. полегкість — ПОЛЕ́ГКІСТЬ, кості, ж. 1. Зменшення труднощів, послаблення зусиль при виконанні, здійсненні чогось важкого. — Дві старші [дочки] заробляють собі гроші на одежу, а це вже велика полегкість для батька (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. полегкість — Поле́гкість, -кости ж. Облегченіе. ЗОЮР. II. 283. Усе вам роскажу, чи не буде якої полегкости душі. Г. Барв. 379. Хай ми будем, бідні безщасні невольники, у чужій землі хоч мале число полегкости собі мати. АД. І. 91.  Словник української мови Грінченка