полохати

ПОЛОШИТИ, лякати, страхати, наполохувати, розполохувати, кн. вселяти страх, с. сіяти паніку <�неспокій>; (птахів) розганяти; полошкати.

Значення в інших словниках

1. полохати — див. лякати  Словник синонімів Вусика
2. полохати — -аю, -аєш, недок., перех. Викликати страх у кого-небудь; лякати. || Викликати занепокоєння, хвилювання. || Лякаючи кого-небудь, примушувати схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полохати — поло́хати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. полохати — ПОЛО́ХАТИ, аю, аєш, недок., кого і без прям. дод. Вселяти страх кому-небудь; лякати. [Молодиця:] Тьфу ти, нечиста сила! Злякав – насилу на ногах вдержалась; тиняється скрізь .. та людей полоха (С.  Словник української мови у 20 томах
5. полохати — ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док.  Словник синонімів української мови
6. полохати — Поло́хати, -хаю, -хаєш і полоши́ти, -шу́, -ло́шиш, -шать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. полохати — ПОЛО́ХАТИ, аю, аєш, недок., перех. Вселяти страх кому-небудь; лякати. [Молодиця:] Тьфу ти, нечиста сила! Злякав — насилу на ногах вдержалась; тиняється скрізь.. та людей полоха (Вас.  Словник української мови в 11 томах
8. полохати — Поло́хати, -хаю, -єш гл. Пугать. Се тая Солоха, що кури полоха. н. п. Побачила, що так полоха Еол синка, що аж захляв. Котл. Ен. І. 12.  Словник української мови Грінченка