правувати

(човном) кермувати, правити; (куди) прямувати, простувати, іти; (чим) керувати; (над ким) верховодити, командувати ким.

Значення в інших словниках

1. правувати — правува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. правувати — див. керувати; спрямовувати; хазяйнувати  Словник синонімів Вусика
3. правувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Мати владу над ким-, чим-небудь. || Керувати господарством, виробничим колективом і т. ін. || Розпоряджатися ким-, чим-небудь, наказувати комусь, порядкувати десь. 2》 ким, чим і без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. правувати — ПРАВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Мати владу над ким-, чим-небудь. – Карпо ваш знав грамоту, може, й він там цілим воєводством американським правує (С. Чорнобривець); Лихими й поганими були мені літо і осінь того 1918 року.  Словник української мови у 20 томах
5. правувати — КЕРУВА́ТИ чим (за допомогою керма та інших регулювальних пристроїв спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ПРАВУВА́ТИ. Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко); Як управляти паровозом? Куди повертати ручку? (О.  Словник синонімів української мови
6. правувати — Правува́ти, -ву́ю, -ву́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. правувати — ПРАВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Мати владу над ким-, чим-небудь. — Карпо ваш знав грамоту, може, й він там цілим воєводством американським правує (Чорн., Визволення, 1949, 70); Лихими й поганими були мені літо і осінь того 1918 року.  Словник української мови в 11 томах
8. правувати — Правувати, -вую, -єш гл. Управлять. Правувати човном. Рк. Левиц. Правують пани добре. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка