придатний

Здатний, здалий; (для чого) корисний, потрібний; (- річ) годящий, гожий; (- місце) зручний, вигідний; (момент) слушний.

Значення в інших словниках

1. придатний — прида́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. придатний — -а, -е, на що, для чого, до чого і без додатка. Здатний робити, виконувати що-небудь. || Якого можна використовувати, вживати; який відповідає певним нормам. || Відповідний для чогось; слушний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. придатний — ПРИДА́ТНИЙ, а, е, на що, для чого, до чого і без дод. Здатний робити, виконувати що-небудь. – Він хлопець дуже розумний і до всього придатний (І. Нечуй-Левицький); Віддали й ми свого першого [сина] до гімназії, та...  Словник української мови у 20 томах
4. придатний — ВІДПОВІ́ДНИЙ (який задовольняє певні вимоги, відповідає певним умовам), ВИ́ГІДНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ розм., ГО́ЖИЙ розм., ПРИГО́ЖИЙ розм., ЗДА́ТНИЙ розм., ПРИГІ́ДНИЙ розм. рідше, ГОДЯ́ЩИЙ розм. рідко, ЗДА́ЛИЙ діал.  Словник синонімів української мови
5. придатний — Прида́тний, -на, -не до чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. придатний — ПРИДА́ТНИЙ, а, е, на що, для чого, до чого і без додатка. Здатний робити, виконувати що-небудь. — Він хлопець дуже розумний і до всього придатний (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. придатний — Придатний, -а, -е Годный, пригодный; способный. Хлопець дуже розумний і до всього придатний. Левиц. І. 167.  Словник української мови Грінченка