придатний
ПРИДА́ТНИЙ, а, е, на що, для чого, до чого і без дод.
Здатний робити, виконувати що-небудь.
– Він хлопець дуже розумний і до всього придатний (І. Нечуй-Левицький);
Віддали й ми свого першого [сина] до гімназії, та... він у нас не такий придатний до науки (Панас Мирний);
– Кого ж призначити начальником головного штабу? Єрмолов не придатний (П. Кочура);
// Який можна використовувати, вживати; який відповідає певним нормам.
Джерельна вода й грязі, що їх Аркадій послав до Львова на аналіз, виявилися придатними для лікування (Ірина Вільде);
Ніна акуратно записувала все в блокнот. Потім вона розбереться в цьому, а зараз треба брати все – і придатне, і зайве (В. Собко);
Реакції окислення, в яких беруть участь вода і кисень повітря, перетворюють блискучі, тверді метали в ні на що не придатний брухт (з наук.-попул. літ.);
Сибірські власті були зацікавлені у відкритті придатних для землеробства земель (з наук.-попул. літ.);
// Відповідний для чогось; слушний.
Так роздумувала собі Броня й не находила в своїй голові ніякої придатної постанови (Л. Мартович);
Павлуша багато чого не розумів з їхніх розмов. Але дещо й схоплював-таки. Кожну окрему думку, вислів, що видавався придатним (А. Головко);
Докія Захарівна терпеливо чекала придатного моменту (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)