примічати

Помічати, зауважувати, постерігати, брати в примітку, накидати оком, док. запримітити; П. брати до уваги, запам'ятовувати.

Значення в інших словниках

1. примічати — приміча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. примічати — -аю, -аєш, недок., примітити, -ічу, -ітиш, док., перех. Звертати увагу на кого-, що-небудь; помічати. || Помітивши що-небудь, брати до уваги, запам'ятовувати. || Вирізняти кого-небудь з-поміж інших; відзначати. || Відзначати в думці що-небудь, здогадуватися про щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примічати — див. помічати хохл. (прімечать) зауважувати, забачувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. примічати — ПРИМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., що. Звертати увагу на кого-, що-небудь; помічати. – Дивись, що воно? – почула вона і ззаду і спереду себе, і сотні цікавих очей уставилися на неї.  Словник української мови у 20 томах
5. примічати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм.  Словник синонімів української мови
6. примічати — ПРИМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех. Звертати увагу на кого-, що-небудь; помічати. — Дивись, що воно? — почула вона і ззаду і спереду себе, і сотні цікавих очей уставилися на неї.  Словник української мови в 11 томах
7. примічати — Приміча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. примітити, -мічу, -тиш, гл. Примѣчать, примѣтить. По чім мене, мила, примічаєш? — Потім, милий, тебе примічаю: рано встаєш, коня наповаєш. Мет. 282.  Словник української мови Грінченка