просторий

Місткий; (двір) великий; (шлях) широкий; (- море) БЕЗМЕЖНИЙ; (- життя) вільний; (- тему) розлогий.

Значення в інших словниках

1. просторий — просто́рий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. просторий — I запросторий, заііщрокий, обширний, привільний, просторенький, простористий, просторуватий (одяг), розгонистий, роздолий, роздолистий, розлогий, широкий, широкополий, широкуватий, широчезний, широченний, широченький, є де розвернутися...  Словник синонімів Вусика
3. просторий — -а, -е. 1》 Здатний вміщувати велику кількість кого-, чого-небудь, не тісний; місткий. || Який охоплює велику площу, розташований на великій площі. || Широкий (про вулицю, шлях і т. ін.). || Який не має видимих меж, тягнеться з краю в край; безмежний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. просторий — ПРОСТО́РИЙ, а, е. 1. Здатний вміщувати велику кількість кого-, чого-небудь, не тісний; місткий. Простора хатина, чепурно вибілена, тепла та ясна, тиха та щасна, війнула на його [нього] якимсь теплим духом...  Словник української мови у 20 томах
5. просторий — вита́ти (літа́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях). Сприймати дійсність нереально, наївно. А в кого ж було питати (поради)? У Катрі? Дожила до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І.  Фразеологічний словник української мови
6. просторий — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
7. просторий — Просто́рий, -ра, -ре  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. просторий — Просто́рий, -а, -е Просторный. Просторий двір. Стор. II. 96. Вивів Бог мене з тісноти на просторе оболонє. К. Псал. 38.  Словник української мови Грінченка