пуття —
Шляхи, шлях [X]
Словник з творів Івана Франка
пуття —
пуття́ іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
пуття —
-я, с. 1》 розм. Добрі наслідки чого-небудь; щасливі, сприятливі обставини для кого-, чого-небудь; користь від когось, чогось. Наставляти на пуття. Без пуття у знач. присл. — даремно, марно; не так, як слід. До пуття у знач. присл. — як слід; розумно, доречно. 2》 заст. Путь, путі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пуття —
ПУТТЯ́, я́, с. 1. розм. Добрі наслідки чого-небудь; щасливі, сприятливі обставини для кого-, чого-небудь; користь від когось, чогось. Та й сину мій, одинчику, Та гарне твоє життя! Та не слухав отця, неньки, Та таке в тобі пуття (П.
Словник української мови у 20 томах
пуття —
дово́дити / довести́ до пуття́. 1. що. Здійснювати якусь роботу на належному рівні до її повного завершення. Кидався (управитель) робити двадцять справ і хоч не все доводив до пуття, проте створював враження страшенної занятості (С.
Фразеологічний словник української мови
пуття —
КО́РИ́СТЬ (добрі наслідки від когось, чогось, прибуток для кого-небудь), ВИ́ГРАШ, ПРИБУ́ТОК розм., ПРИБИ́ТОК заст., ХОСЕ́Н діал.; ЗИСК розм. (добрий матеріальний результат); ВИ́ГОДА, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., УЖИ́ТОК (ВЖИ́ТОК) розм.
Словник синонімів української мови
пуття —
Пуття́, -ття́, -ттю́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пуття —
Пуття, -тя с. Первоначально: путь, дорога, но употребл, лишь въ переноси, значеніи: толкъ, прокъ. Молоді хазяї, думає, — чому й на пуття не навести. Св. Л. 244. Не буде з його пуття. Не буде вже їм ні пуття, ні добра. Стор. МПр. 154. Без пуття. Безъ толку, безъ смысла. Все робить без пуття.
Словник української мови Грінченка