пуття
пуття́
-я, с.
1》 розм. Добрі наслідки чого-небудь; щасливі, сприятливі обставини для кого-, чого-небудь; користь від когось, чогось. Наставляти на пуття.
Без пуття у знач. присл. — даремно, марно; не так, як слід.
До пуття у знач. присл. — як слід; розумно, доречно.
2》 заст. Путь, путі.
Великий тлумачний словник сучасної української мови