пуття

Значення в інших словниках

1. пуття — Шляхи, шлях [X] Словник з творів Івана Франка
2. пуття — пуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
3. пуття — Користь, вигода, з. путь. Словник синонімів Караванського
4. пуття — ПУТТЯ́, я́, с. 1. розм. Добрі наслідки чого-небудь; щасливі, сприятливі обставини для кого-, чого-небудь; користь від когось, чогось. Та й сину мій, одинчику, Та гарне твоє життя! Та не слухав отця, неньки, Та таке в тобі пуття (П. Словник української мови у 20 томах
5. пуття — дово́дити / довести́ до пуття́. 1. що. Здійснювати якусь роботу на належному рівні до її повного завершення. Кидався (управитель) робити двадцять справ і хоч не все доводив до пуття, проте створював враження страшенної занятості (С. Фразеологічний словник української мови
6. пуття — КО́РИ́СТЬ (добрі наслідки від когось, чогось, прибуток для кого-небудь), ВИ́ГРАШ, ПРИБУ́ТОК розм., ПРИБИ́ТОК заст., ХОСЕ́Н діал.; ЗИСК розм. (добрий матеріальний результат); ВИ́ГОДА, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., УЖИ́ТОК (ВЖИ́ТОК) розм. Словник синонімів української мови
7. пуття — Пуття́, -ття́, -ттю́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пуття — Пуття, -тя с. Первоначально: путь, дорога, но употребл, лишь въ переноси, значеніи: толкъ, прокъ. Молоді хазяї, думає, — чому й на пуття не навести. Св. Л. 244. Не буде з його пуття. Не буде вже їм ні пуття, ні добра. Стор. МПр. 154. Без пуття. Безъ толку, безъ смысла. Все робить без пуття. Словник української мови Грінченка