пуття

дово́дити / довести́ до пуття́. 1. що. Здійснювати якусь роботу на належному рівні до її повного завершення. Кидався (управитель) робити двадцять справ і хоч не все доводив до пуття, проте створював враження страшенної занятості (С. Добровольський); Тато приносить йоржів та окунів, чистить сам на тертушці, а мати доводить усе до пуття (Є. Гуцало); Дід Харко роздав більшу частину пасіки по колгоспних дворищах, кожного вулика сам довів до пуття (Ю. Яновський). 2. кого. Ростити, виховуючи кого-небудь; допомагати комусь досягти певного становища в суспільстві. Зоставшись удовою, вона (Зінька) сама хазяйнувала не згірше свого чоловіка, довела до пуття дітей, вже оженила старших .. синів.., поставила кожному нову хату (І. Нечуй-Левицький); Добрий був з діда різьбяр. Своє вміння він потроху передавав улюбленцеві Борису Ганущакові, якого виховав та до пуття довів (Л. Дмитерко).

до пуття́. Добре, як слід, достеменно. Молодиця не вміла до пуття спекти хліб та паляниці (І. Нечуй-Левицький); — Чого з язика не зірветься, коли не вмієш до пуття говорити (М. Стельмах); — Мені вже машини й не кортить — нехай їй абищо. А от якось не до пуття (Григір Тютюнник).

дохо́дити / дійти́ до пуття́. Успішно вирішуватися, завершуватися. З надходженням холодів мало не цілком припинилися й .. геолого-свердлильні роботи .. Це давало привід місцевим людям робити свої висновки ..— Чи воно ж до пуття коли дійде, чи так, пововтузились на воді, наробили скрізь у скелях дір — та на тому й кінець? (Г. Коцюба).

збива́ти (зво́дити) / зби́ти (звести́) з пуття́ кого. Морально псувати, підбурювати на негідні вчинки. Може, справді, чиїсь солодкі уста збили з пуття отого вбивцю, для якого вбивство вже навіть не ремество (ремесло), а звичка? (Л. Первомайський); — Я трохи винен перед вами, бо Пасикевич увесь час збивав з пуття. Але більше не зіб’є (М. Стельмах).

зби́тися з пуття́ (з шля́ху). Стати розбещеним, морально нестійким, здатним на погані вчинки; розпуститися. — Тобі так легко збитися з пуття в твоїх літах,— говорила стара Михальчевська на прощанні з Василиною (І. Нечуй-Левицький); Всі ж вони для неї, як рідні сини, а якщо котрий збився з пуття, то за такого серце болить ще більше (О. Гончар); (Іван:) Я збився з шляху, я потеряв (втратив) смак до чистого життя (І. Карпенко-Карий).

з кру́гу (з пуття́) спи́тися. Остаточно опуститися, втратити людську гідність через пияцтво. (Христя:) — От, дивіться, коли не здурів парубок… З кругу спився! (Панас Мирний); (Перун:) Перепився (старий) та з розуму з’їхав. (Казидорога:) Сам з кругу спився (І. Франко).

наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на (до́бру (пра́ведну)) путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка. Корисними порадами, доброзичливими настановами скеровувати чиї-небудь дії в правильному напрямку; грати позитивну роль у професійному чи моральному становленні когось. Показуємо став… виногради… Вчимо, наставляєм на путь. Запиcують гості поради (С. Олійник); — Бачу, ти молодець,— усміхнувся Андрій до Коровая.— Уже й сестру наставляєш на добру путь (М. Колесников); Тітки та дядини силкувались направляти її (Настусю) на добру путь (І. Нечуй-Левицький); Батько — велике слово, велика річ! Він тебе годував, ростив… на добру путь напучував… (Панас Мирний); Не набув її батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздирався в роботі .. Зате .. на добру дорогу наставив синів (І. Муратов); Вернувся Чіпка додому радий, що довелося направити громаду на добру стежку (Панас Мирний); Сошенко залучив Тараса до малярської школи й напутив його на добру путь (І. Нечуй-Левицький); Сьогодні він прийшов, щоб спрямувати свого колегу .. на праведну путь і настановити його на добрий розум (Переклад С. Масляка). направля́ти на путь і́стини. — От лаяв мене (панотець), їй-бо, славно, все направляв на путь істини і, головне, злості не таїв (М. Стельмах). напра́вити на до́брий шлях. От мати Річардова — чесна жінка, богобоязна, чей (може) направить сина на добрий шлях (Леся Українка). спрямува́ти на чи́сту лю́дську́ доро́гу. Судитимуть її, що не зуміла бути йому наступником і порадником, не спрямувала його на чисту людську дорогу (П. Дорошко). наста́вити на пуття́. (Чирва:) Усіх хазяїв, усе село, кожну хату ми повинні врозумити, наставити на пуття (І. Микитенко).

привести́ / приво́дити до ла́ду́ (до поря́дку, до пуття́ і т. ін.). 1. кого. Подбати про свій або чийсь пристойний вигляд. Тарас швидко переодягся, привів себе до ладу, спустився вниз і вийшов у парк (О. Іваненко). 2. що. Надати належного вигляду чому-небудь. Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину (пляшку) з водою для волосся (Л. Мартович); Після .. весілля цілісінький тиждень поралася дякова сім’я, приводячи до пуття хату й подвір’я (А. Дімаров).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пуття — Шляхи, шлях [X] Словник з творів Івана Франка
  2. пуття — пуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. пуття — Користь, вигода, з. путь. Словник синонімів Караванського
  4. пуття — -я, с. 1》 розм. Добрі наслідки чого-небудь; щасливі, сприятливі обставини для кого-, чого-небудь; користь від когось, чогось. Наставляти на пуття. Без пуття у знач. присл. — даремно, марно; не так, як слід. До пуття у знач. присл. — як слід; розумно, доречно. 2》 заст. Путь, путі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пуття — ПУТТЯ́, я́, с. 1. розм. Добрі наслідки чого-небудь; щасливі, сприятливі обставини для кого-, чого-небудь; користь від когось, чогось. Та й сину мій, одинчику, Та гарне твоє життя! Та не слухав отця, неньки, Та таке в тобі пуття (П. Словник української мови у 20 томах
  6. пуття — КО́РИ́СТЬ (добрі наслідки від когось, чогось, прибуток для кого-небудь), ВИ́ГРАШ, ПРИБУ́ТОК розм., ПРИБИ́ТОК заст., ХОСЕ́Н діал.; ЗИСК розм. (добрий матеріальний результат); ВИ́ГОДА, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., УЖИ́ТОК (ВЖИ́ТОК) розм. Словник синонімів української мови
  7. пуття — Пуття́, -ття́, -ттю́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пуття — Пуття, -тя с. Первоначально: путь, дорога, но употребл, лишь въ переноси, значеніи: толкъ, прокъ. Молоді хазяї, думає, — чому й на пуття не навести. Св. Л. 244. Не буде з його пуття. Не буде вже їм ні пуття, ні добра. Стор. МПр. 154. Без пуття. Безъ толку, безъ смысла. Все робить без пуття. Словник української мови Грінченка