пучок —
-чка, ч. 1》 В'язка однорідних предметів. || Однорідні предмети, скручені, зібрані в жмуток. 2》 Сукупність чого-небудь, що розходиться з однієї точки, з одного джерела. || Листя, трава, волосся і т. ін., що росте з одного місця, розходячись у різні боки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пучок —
ПУЧО́К, чка́, ч. 1. В'язка тонких однорідних предметів. – Ой, цюро ж мій молодесенький! Подай мені лучок та тугесенький, Подай мені тугий лучок І стрілочок цілий пучок!...
Словник української мови у 20 томах
пучок —
ПУЧО́К (невелика в'язка однорідних предметів), ПУК рідше; ЖМУТ, ЖМУ́ТО́К, ЖМУ́ТИК (волосся, трави, соломи і т. ін.); ГО́РСТКА (перев. стебел); ВІ́ХОТЬ (перев. соломи, сіна). На рулі новенького велосипеда стримів пучок пшеничних колосків (О.
Словник синонімів української мови
пучок —
Пучо́к, пучка́, в -чку́; -чки́, -чкі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пучок —
Пучо́к, -чка м. Пучокъ. Пучок зілля. Стор. МПр. 155. ум. пучечок.
Словник української мови Грінченка