ранок —
[ранок] -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў
Орфоепічний словник української мови
ранок —
-нку, ч. 1》 Частина доби після ночі, початок, перші години дня. Од (від) ранку до ночі — протягом усього дня, довгого часу. На ранок — ранком. 2》 Публічне ранкове зібрання, де виконуються літературні, музичні та інші твори.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ранок —
РА́НОК, нку, ч. 1. Частина доби після ночі, початок, перші години дня. Був ранок. Сонечко зійшло, Збудилось соннеє село (С. Руданський); Пароплав виходить із гавані. Ранок застає його у вільному морі (Ю.
Словник української мови у 20 томах
ранок —
від (з) ра́нку (й (та)) до ра́нку. Протягом тривалого часу; весь час; цілодобово. Від ранку й до ранку — стук, грюк, хлюпанина (Панас Мирний); А як з ранку та до ранку стали люди обридать, Ох зробив собі землянку, Оха більше не видать (Леся Українка).
Фразеологічний словник української мови
ранок —
РА́НОК (частина доби після ночі), ПОРА́НОК розм., РА́ННЯ розм., ПОРА́ННЯ розм.; СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ розм., СВІТА́НЬ поет., РО́ЗСВІТ поет., РОЗСВІТА́ННЯ поет., РОЗСВІТА́НОК рідше, ПЕРЕДДЕ́НЬ рідше, ПЕРЕДДЕ́ННЯ рідше (пора доби перед сходом сонця).
Словник синонімів української мови
ранок —
РА́НОК, нку, ч. 1. Частина доби після ночі, початок, перші години дня. Був ранок. Сонечко зійшло, Збудилось соннеє село (Рудан., Тв., 1956, 77); Пароплав виходить із гавані. Ранок застає його у вільному морі (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах