розповідати

Повідати, РОЗКАЗУВАТИ, о. снувати розповідь, змальовувати словами; (майстерно) як з книжки брати; дк. РОЗПОВІСТИ, фр. нахвалитися.

Значення в інших словниках

1. розповідати — розповіда́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розповідати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
3. розповідати — -аю, -аєш, недок., розповісти, -ім, -іси, док., перех. і неперех. Повідомляти усно щось про кого-, що-небудь; передавати словами бачене, пережите і т. ін.; оповідати. || Переказувати, передавати своїми словами що-небудь прочитане або почуте. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розповідати — хохл. (расказивать) оповідати  Словник чужослів Павло Штепа
5. розповідати — РОЗПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПОВІ́СТИ́, і́м, іси́, док., що і без дод. Повідомляти усно щось про кого-, що-небудь; передавати словами бачене, пережите і т. ін.; оповідати. Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. розповідати — ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (своїми словами зміст почутого, прочитаного тощо), РОЗПОВІДА́ТИ, РОЗКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕПОВІДА́ТИ, ПЕРЕФРАЗО́ВУВАТИ (передавати чиїсь слова, змінюючи форму, а часом і зміст висловленого). — Док.  Словник синонімів української мови
7. розповідати — Розповіда́ти, -да́ю, -да́єш, -да́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розповідати — РОЗПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПОВІ́СТИ́, і́м, іси́, док., перех. і неперех. Повідомляти усно щось про кого-, що-небудь; передавати словами бачене, пережите і т. ін.; оповідати. Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах