розтік —
-току, ч. 1》 Місце роздвоєння основного русла річки. || Водяний потік, що відокремився від основного русла. 2》 рідко. Місце розгалуження або перетину доріг, вулиць; роздоріжжя, перехрестя.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розтік —
РО́ЗТІК, току, ч. 1. Місце роздвоєння основного русла річки. [Той, що греблі рве:] Поплинемо з тобою ген на розтоки, під бистрії лотоки (Леся Українка); // Водяний потік, що відокремився від основного русла. На розтоці, на потоці два голуби воду пили (Сл.
Словник української мови у 20 томах
розтік —
РО́ЗТІК, то́ку, ч. 1. Місце роздвоєння основного русла річки. [Той, що греблі рве:] Поплинемо з тобою ген на розтоки, під бистрії лотоки (Л. Укр., III, 1952, 191); // Водяний потік, що відокремився від основного русла.
Словник української мови в 11 томах