ручатися

(за кого) поручатися, давати поруку кому; (за що) ґарантувати що; (за себе) відповідати.

Значення в інших словниках

1. ручатися — руча́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ручатися — -аюся, -аєшся, недок., ручитися, ручуся, ручишся, док. 1》 Будучи впевненим у чому-небудь, гарантувати його. Ручатися головою. 2》 Брати на себе відповідальність за кого-небудь; поручатися. Ручатися за себе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ручатися — РУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док. 1. Будучи впевненим у чому-небудь, гарантувати його. Необхідно було найти артилериста-віртуоза, що влучив би з такої відстані в дзвіницю бодай одним із трьох снарядів.  Словник української мови у 20 томах
4. ручатися — руча́тися (ручи́тися) голово́ю за кого—що і без додатка. Гарантувати що-небудь, будучи впевненим, переконаним у чомусь—комусь. — Так ви ручаєтесь головою, що в замку, крім вас, немає живої душі? — питав Ледяник.  Фразеологічний словник української мови
5. ручатися — ГАРАНТУВА́ТИ (зобов'язуватися забезпечити виконання чого-небудь), ЗАПЕВНЯ́ТИ (ЗАПЕ́ВНЮВАТИ), РУЧА́ТИСЯ, ПОРУЧА́ТИСЯ. — Док.: гарантува́ти, запе́внити, ручи́тися, поручи́тися, запоручи́тися.  Словник синонімів української мови
6. ручатися — РУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док. 1. Будучи впевненим у чому-небудь, гарантувати його. Необхідно було найти артилериста-віртуоза, що влучив би з такої відстані в дзвіницю бодай одним із трьох снарядів.  Словник української мови в 11 томах
7. ручатися — Руча́тися, -ча́юся, -єшся гл. = ручитися.  Словник української мови Грінченка