самоповага —
самопова́га іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
самоповага —
-и, ж. Повага до самого себе, до своєї особи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самоповага —
САМОПОВА́ГА, и, ж. Повага до самого себе, до своєї особи. Почув [Андрій] гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні, пустить в рух колеса (М.
Словник української мови у 20 томах
самоповага —
ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОР розм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С.
Словник синонімів української мови
самоповага —
Самопова́га, -ги, -зі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
самоповага —
САМОПОВА́ГА, и, ж. Повага до самого себе, до своєї особи. Почув [Андрій] гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні, пустить в рух колеса (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
самоповага —
Самоповага, -ги ж. Самоуваженіе, чувство собственнаго достоинства. К. (Желех.).
Словник української мови Грінченка