самоповага
САМОПОВА́ГА, и, ж.
Повага до самого себе, до своєї особи.
Почув [Андрій] гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні, пустить в рух колеса (М. Коцюбинський);
Колись Горький писав, що самоповага народу ґрунтується на його шанобливому ставленні до своїх великих поетів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)