самоповага
САМОПОВА́ГА, и, ж.
Повага до самого себе, до своєї особи.
Почув [Андрій] гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні, пустить в рух колеса (М. Коцюбинський);
Колись Горький писав, що самоповага народу ґрунтується на його шанобливому ставленні до своїх великих поетів (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самоповага — самопова́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- самоповага — Самопошана, <�власна> гідність. Словник синонімів Караванського
- самоповага — -и, ж. Повага до самого себе, до своєї особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самоповага — ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОР розм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Словник синонімів української мови
- самоповага — Самопова́га, -ги, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самоповага — САМОПОВА́ГА, и, ж. Повага до самого себе, до своєї особи. Почув [Андрій] гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні, пустить в рух колеса (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- самоповага — Самоповага, -ги ж. Самоуваженіе, чувство собственнаго достоинства. К. (Желех.). Словник української мови Грінченка