самоповторення
САМОПОВТО́РЕННЯ, я, с.
Повторення чого-небудь раніше сказаного, написаного чи зробленого самим собою.
Не може не вражати у багатьох книгах віршів те, що слід було б назвати художнім застоєм і безконечним самоповторенням. Одні й ті ж форми, ті ж гладенькі катрени, ті ж рими (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самоповторення — самоповто́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самоповторення — -я, с. Повторення чого-небудь раніше сказаного, написаного чи зробленого самим собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самоповторення — САМОПОВТО́РЕННЯ, я, с. Повторення чого-небудь раніше сказаного, написаного чи зробленого самим собою. Не може не вражати у багатьох книгах віршів те, що слід було б назвати художнім застоєм і безконечним самоповторенням. Словник української мови в 11 томах