1. Словник української мови в 11 томах

самоповторення

САМОПОВТО́РЕННЯ, я, с. Повторення чого-небудь раніше сказаного, написаного чи зробленого самим собою.

Не може не вражати у багатьох книгах віршів те, що слід було б назвати художнім застоєм і безконечним самоповторенням. Одні й ті ж форми, ті ж гладенькі катрени, ті ж рими (Про багатство л-ри, 1959, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоповторення — самоповто́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самоповторення — -я, с. Повторення чого-небудь раніше сказаного, написаного чи зробленого самим собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоповторення — САМОПОВТО́РЕННЯ, я, с. Повторення чого-небудь раніше сказаного, написаного чи зробленого самим собою. Не може не вражати у багатьох книгах віршів те, що слід було б назвати художнім застоєм і безконечним самоповторенням. Одні й ті ж форми, ті ж гладенькі катрени, ті ж рими (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах