1. Словник української мови в 11 томах

самоповага

САМОПОВА́ГА, и, ж. Повага до самого себе, до своєї особи.

Почув [Андрій] гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні, пустить в рух колеса (Коцюб., II, 1955, 36);

Колись Горький писав, що самоповага народу грунтується на його шанобливому ставленні до своїх великих поетів (Літ. Укр., 3.I 1968, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоповага — самопова́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самоповага — Самопошана, <�власна> гідність. Словник синонімів Караванського
  3. самоповага — -и, ж. Повага до самого себе, до своєї особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самоповага — САМОПОВА́ГА, и, ж. Повага до самого себе, до своєї особи. Почув [Андрій] гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні, пустить в рух колеса (М. Словник української мови у 20 томах
  5. самоповага — ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОР розм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Словник синонімів української мови
  6. самоповага — Самопова́га, -ги, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. самоповага — Самоповага, -ги ж. Самоуваженіе, чувство собственнаго достоинства. К. (Желех.). Словник української мови Грінченка