самоповторення

САМОПОВТО́РЕННЯ, я, с.

Повторення чого-небудь раніше сказаного, написаного чи зробленого самим собою.

Не може не вражати у багатьох книгах віршів те, що слід було б назвати художнім застоєм і безконечним самоповторенням. Одні й ті ж форми, ті ж гладенькі катрени, ті ж рими (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. самоповторення — самоповто́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самоповторення — -я, с. Повторення чого-небудь раніше сказаного, написаного чи зробленого самим собою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самоповторення — САМОПОВТО́РЕННЯ, я, с. Повторення чого-небудь раніше сказаного, написаного чи зробленого самим собою. Не може не вражати у багатьох книгах віршів те, що слід було б назвати художнім застоєм і безконечним самоповторенням.  Словник української мови в 11 томах