селити —
сели́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
селити —
селю, селиш, недок., перех. Влаштовувати жити на незаселених місцях; оселяти, поселяти. || Давати житло, розташовувати на постій тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
селити —
СЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, недок., кого. Влаштовувати жити на незаселених місцях; оселяти, поселяти; // Давати житло, розташовувати на постій і т. ін. Бог стрибав і реготав, наче молодий: – Ага, повертаються! А я наказував, коли в раю селив: не їжте плодів з дерева пізнання (В. Дрозд).
Словник української мови у 20 томах
селити —
СЕЛИ́ТИ (десь на постійне або тимчасове проживання; давати притулок), ОСЕЛЯ́ТИ, ПОСЕЛЯ́ТИ, ПРИМІЩА́ТИ, ПРИМІ́ЩУВАТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ розм., ПРИХИЛЯ́ТИ розм.; ПІДСЕЛЯ́ТИ (до когось); ПОМІЩА́ТИ, РОЗМІЩА́ТИ, РОЗМІ́ЩУВАТИ (надавати приміщення для проживання).
Словник синонімів української мови
селити —
СЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, недок., перех. Влаштовувати жити на незаселених місцях; оселяти, поселяти; // Давати житло, розташовувати на постій і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
селити —
Селити, -лю, -лиш гл. Селить, поселять.
Словник української мови Грінченка