скулюватися

Кулитися, щулитися, корчитися, (клубком) скручуватися, карлючитися, кандзюбитися, коцюрбитися, судомитися; док. СКУЛИТИСЯ, згорбитися.

Значення в інших словниках

1. скулюватися — ску́люватися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. скулюватися — СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, СКУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. Щулитися, корчитися (від холоду, болю, страху і т. ін.). На ту згадку Андрій якось інстинктивно скулювався та й схиляв голову на груди (А.  Словник української мови у 20 томах
3. скулюватися — ЗІГНУ́ТИСЯ (про людину або частини її тіла — стати зігнутим), ЗІБГА́ТИСЯ, ЗОБГА́ТИСЯ рідше, СКУ́ЛИТИСЯ, СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., СКО́РЧИТИСЯ розм., СКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., СКОЦЮ́БИТИСЯ рідше, СКРЮ́ЧИТИСЯ розм., СКОРО́БИТИСЯ розм.; ЗГОРНУ́ТИСЯ із сл.  Словник синонімів української мови
4. скулюватися — СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, СКУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. Щулитися, корчитися (від холоду, болю, страху і т. ів.). На ту згадку Андрій якось інстинктивно скулювався та й схиляв голову на груди (Крим.  Словник української мови в 11 томах