сновигати —
сновига́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
сновигати —
див. іти; ходити
Словник синонімів Вусика
сновигати —
[сновиегатие] -айу, -айеиш
Орфоепічний словник української мови
сновигати —
-аю, -аєш, недок., розм. 1》 Ходити без певної мети, без визначеного напрямку. || Поспішно рухатися, снувати в різних напрямках, назад і вперед. 2》 перен. Переходити з одного предмета на інший, не зосереджуючись ні на чому (про очі, погляд, думки і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
сновигати —
СНОВИГА́ТИ див. сновиґа́ти.
Словник української мови у 20 томах
сновигати —
НИКА́ТИ (ходити туди-сюди, перев. без діла, без потреби), ТИНЯ́ТИСЯ розм., ШВЕ́НДЯТИ розм., ШВЕ́НДЯТИСЯ розм. рідше, ШАЛА́ТИСЯ розм., СЛОНЯ́ТИСЯ розм. рідше, МИ́КАТИСЯ розм. рідше; СНУВА́ТИ розм., СНУВА́ТИСЯ розм. рідше, СНОВИГА́ТИ (СНОВИГА́ТИ) розм.
Словник синонімів української мови
сновигати —
Сновига́ти, -га́ю, -га́єш і сновиґа́ти, -ґа́ю, -ґа́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сновигати —
СНОВИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. Ходити без певної мети, без визначеного напрямку. Пожежу вгасили, люди розійшлись. Тільки три постаті хазяїв сновигали по пожарищі, мов тіні (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
сновигати —
Сновигати, -гаю, -єш, сновиґати, -ґаю, -єш гл. Сновать, слоняться. А сестра уже й поздоровіла, уже й по хаті сновигає. Рудч. Ск. І. 137.
Словник української мови Грінченка