спасенник —
спасе́нник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
спасенник —
-а, ч., рел. 1》 Праведник. 2》 Говільник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спасенник —
див. аскет, угодник
Словник чужослів Павло Штепа
спасенник —
СПАСЕ́ННИК, а, ч., рел. 1. Праведник. * У порівн. – Чи це, батюшко, нас послали до вас на роботу за спасіння душі, неначебто спасенників, чи таки на справдішню панщину? – питали люди в батюшки (І. Нечуй-Левицький). 2. Говільник.
Словник української мови у 20 томах
спасенник —
СВЯТЕ́ННИК (богомільна людина, яка суворо дотримується церковних обрядів), СПАСЕ́ННИК, ПРЕПОДО́БНИК.
Словник синонімів української мови
спасенник —
СПАСЕ́ННИК, а, ч., рел., заст. 1. Праведник. *У порівн. — Чи це, батюшко, нас послали до вас на роботу за спасіння душі, неначебто спасенників, чи таки на справдішню панщину? — питали люди в батюшки (Н.-Лев., III, 1956, 175). 2. Говільник.
Словник української мови в 11 томах