спасенник

СПАСЕ́ННИК, а, ч., рел., заст.

1. Праведник.

*У порівн. — Чи це, батюшко, нас послали до вас на роботу за спасіння душі, неначебто спасенників, чи таки на справдішню панщину? — питали люди в батюшки (Н.-Лев., III, 1956, 175).

2. Говільник.

Почав [Петро Купріянович] гримати, та лаяти, та проклинати всіх, починаючи з жінки.. і кінчаючи спасенниками, що, говіючи, шкоділи шага на його маківники викинути (Л. Янов., І, 1959, 214).

Значення в інших словниках

1. спасенник — спасе́нник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. спасенник — див. СВЯТИЙ; РЛ. говільник.  Словник синонімів Караванського
3. спасенник — -а, ч., рел. 1》 Праведник. 2》 Говільник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спасенник — див. аскет, угодник  Словник чужослів Павло Штепа
5. спасенник — СПАСЕ́ННИК, а, ч., рел. 1. Праведник. * У порівн. – Чи це, батюшко, нас послали до вас на роботу за спасіння душі, неначебто спасенників, чи таки на справдішню панщину? – питали люди в батюшки (І. Нечуй-Левицький). 2. Говільник.  Словник української мови у 20 томах
6. спасенник — СВЯТЕ́ННИК (богомільна людина, яка суворо дотримується церковних обрядів), СПАСЕ́ННИК, ПРЕПОДО́БНИК.  Словник синонімів української мови
7. спасенник — Спасе́нник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)