спасенник
СПАСЕ́ННИК, а, ч., рел., заст.
1. Праведник.
*У порівн. — Чи це, батюшко, нас послали до вас на роботу за спасіння душі, неначебто спасенників, чи таки на справдішню панщину? — питали люди в батюшки (Н.-Лев., III, 1956, 175).
2. Говільник.
Почав [Петро Купріянович] гримати, та лаяти, та проклинати всіх, починаючи з жінки.. і кінчаючи спасенниками, що, говіючи, шкоділи шага на його маківники викинути (Л. Янов., І, 1959, 214).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спасенник — спасе́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- спасенник — див. СВЯТИЙ; РЛ. говільник. Словник синонімів Караванського
- спасенник — -а, ч., рел. 1》 Праведник. 2》 Говільник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спасенник — див. аскет, угодник Словник чужослів Павло Штепа
- спасенник — СПАСЕ́ННИК, а, ч., рел. 1. Праведник. * У порівн. – Чи це, батюшко, нас послали до вас на роботу за спасіння душі, неначебто спасенників, чи таки на справдішню панщину? – питали люди в батюшки (І. Нечуй-Левицький). 2. Говільник. Словник української мови у 20 томах
- спасенник — СВЯТЕ́ННИК (богомільна людина, яка суворо дотримується церковних обрядів), СПАСЕ́ННИК, ПРЕПОДО́БНИК. Словник синонімів української мови
- спасенник — Спасе́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)