спасенний

СПАСЕ́ННИЙ, а, е, розм. Який дає, приносить рятунок; який рятує або сприяє врятуванню від чого-небудь.

[Люцій:] Чи ж ми сами не помагаєм ревне слабого й одурити, у потребі, щоб тільки він зажив спасенних ліків? (Л. Укр., II, 1951, 420);

Всю ніч лютувала негода, всю ніч розганяла співучих весняних гостей.. І, трусячись, мокрі, холодні, голодні, чекають шпаки спасенного ранку (Дн. Чайка, Тв., 1960, 189);

Як розвиднилося, вийшли ми з того спасенного куреня (Хотк., І, 1966, 170);

Втікачка пішла просто на спасенне світло (Кач., II, 1958, 73);

// Бажаний, приємний.

— Не хочу я йти, не хочу перебаранчати йому. Вчення — спасенне діло (Н.-Лев., VI, 1966, 390);

Ольга стала для нього порятунком, пам’ять про неї — спасенною відрадою (Кол., Терен.., 1959, 131);

// За релігійними уявленнями — достойний заступництва бога, небес.

Очі йому відкрились, яко чоловікові спасенному, він і впізнав їх трьох: один святий Петро, другий святий Ілля, третій між ними сам господь (Барв., Опов..,1902, 458);

// Благотворний.

Не тільки в самій Тухольщині видний і спасенний був вплив Захара Беркута; його знали люди на кільканадцять миль довкола (Фр., VI, 1951, 37);

// у знач. ім. спасе́нний, ного, ч., заст., розм. Той, хто спас ( див. спаса́ти² 2) свою душу.

Хотіли [люди] за свою роботу мати більший заробіток. Що ж, вольному воля, а спасенному — рай (Стельмах, І, 1962, 580).

Спасе́нна ду́мка — вдала думка, добра порада і т. ін., що підказують вихід із скрути, приносять успіх, удачу в чому-небудь.

— Я поцілую брата за цю спасенну думку (Н.-Лев., IV, 1956, 178);

Спасе́нна душа́ — добра людина, істота.

— Чи вже таки спасенної душі не буде на нашу неміч, захистити нас?… А то й отопитись нічим (Барв., Опов.., 1902, 488);

— Заяць [заєць] ось — душа спасенна. Як жиє, ні в ніч, ні денно Зла нікому не хотів (Фр., XII, 1953, 11);

Хто там? Може, яка спасенна душа внизу є? Ловіть мене (Вишня, І, 1956, 195).